4 види заробітку Андреа на прикладі стосунків із Мірандою.
1. Економічний вид заробітку в неї є? Авжеж, вона їй зарплату платить. Це очевидно. Вона забезпечує її роботою, яка приносить гроші. Плюс вона ще й ростить її дуже круто, тобто піднімає її вище, де вона зможе заробляти більше, тим самим наступає на комплекс Нейту, цьому хлопчику. У нього одразу вмикається «синдром ущемленого яєчка», від того, що жінка більше заробляє.
Примітивний насправді комплекс. Але хоча він примітивний, я вважаю, що він дуже «класний». Класний для мужика в тому, що він дає йому хороший стусан під зад. Тобто коли жінка в сім’ї починає заробляти більше, нормальний мужик вмикається, бере себе в руки і теж прагне заробити більше, з’являється свого роду змагання. Це в принципі позитивно. Але і жінка в цьому випадку молодець, тобто вона стимулює свого чоловіка розвиватися, а не бовтатися на тому рівні, на якому він є, тому він повинен ще їй спасибі за це сказати, а не буксувати в її бік, як вчинив у цьому разі Нейт: «Ось, ти така красива вже стала, ходиш там, якісь мужики біля тебе тусуються». Починає ревнувати, шизу проявляти свою. Шиза ще проявляється в тому, що в людини є бажання володіти іншою людиною.
Справжня любов — це не володіти іншою людиною, це не означає, що вона має бути постійно з вами, постійно біля вас і від вас не відходити ні на крок.
Любити іншого — це значить, допомагати йому рости, не просто допомагати, а провокувати його на зростання, ростити його. Коли ви ростите іншого, ви дійсно любите.
Давайте з вами відповімо на запитання: хто найбільше любить Андреа насправді?
Подивіться зараз іншим поглядом на ситуацію, після того всього, що я сказав, що ви почули, подивіться на ситуацію по-іншому і постарайтеся відповісти зараз на запитання, прислухайтеся до себе.
Хто її любить більше?
Батько, Міранда, Нейт чи її друзі, якими вона дорожила?
Міранда. Саме Міранда. Міранда її любить більше. Але при цьому з боку нам здається, що вона диявол. Для співробітника в даному випадку вона диявол, тому що вона змушує її ворушити «булками», вибачте за грубий вираз, але це дійсно так.
Вона починає її змушувати ворушитися. До цього Андреа йшла собі робила: вона розумна дівчинка гарненька, вона робила те, що їй хотілося — маніпулювати іншими, те, що вона розумна, відмінниця, вся така правильна, тобто хоче робити добре.
У жінок, які виховані чоловіками-батьками, у них один із таких найпоширеніших комплексів — це не підвести старшого, не підвести боса або не підвести старшого в групі.
Тобто не зробити результат, вони не орієнтовані на результат, вони орієнтовані на те, щоб не підвести. Як ви знаєте, у нашому мозку є така одна особливість — він приставку «НЕ» не сприймає. Тобто коли ви собі ставите якусь мету уникнення: не влучити, не проїхати, не проспати, то ви обов’язково влучите, проспите і проїдете, тому що приставка «НЕ» не сприймається.
Я знаю, наприклад, низку компаній великих, у яких слово «не» заборонене, тобто за нього штраф і на третій раз виганяють. Там є список слів, які заборонені до вимови в цій компанії, він висить на найвиднішому місці, там, де розпорядок дня і все інше, до того ж у дуже великих компаніях, лідерах у своїх галузях. Висить список слів, які не можна згадувати, ось слово «не» серед них одне з головних. «Не», «ні», «не знаю» та інше — це те, з чого починається цей список, там близько 200 слів.
Посмішка Міранди була продиктована тим, що режисер давав своєрідний подарунок, щоб підняти лояльність глядачів до цього фільму і показав, що Міранда посміхається.
Чому там насправді посміхатися?
З позиції лідера — вона там програла. Міранда програла наприкінці. Вона там втратила потенційного, дуже сильного не просто заступника — це дуже сильний член команди, дуже сильний, один із найсильніших гравців. Взагалі найсильніший, серед тих, хто в неї в команді навіть є.
Зауважте, за який короткий період часу Андреа навчилася керувати потенціалом. Міранда просто задала їй рамку розвитку цього потенціалу, вона задала напрямок, де крок вправо, крок вліво карається.
Це потрібно на першому рівні розвитку працівника. Тобто коли людині дають конкретну програму, конкретну вказівку, що робити, і показують шлях і ставлять дедлайн, тобто, за який термін це має бути зроблено. Якщо вона цього елементарно не навчилася робити, то ні про яку здатність досягати результату й мови бути не може, бо результат — це кількість дій в одиницю часу. Якщо одиниця часу не прописана, незрозумілий дедлайн, то жодна справа не вийде. Жодна справа без дедлайну не зрушується з місця, точніше вона з місця зрушується, але вона часто не приходить до свого логічного завершення.
Тому її посмішка — це данина режисера публіці. Данина режисера натовпу, глядачам, щоб глядачі подивилися цей фільм і сказали: «Ось яка молодець Андреа, пішла від деспота, від тирана, повернулася до себе». Як дехто сказав собі під час перегляду фільма. Вона не повернулася до себе, вона розтратила свій потенціал найпримітивнішим чином, вона його просто взяла і розтратила. І те, куди вона пішла, вона реалізувала мрію батька. Це не її мрія. Її потенціал заточений під лідерство. Це потенціал лідера, це не потенціал журналіста. А лідер може реалізувати себе, де захоче. Для нього вибір професії не має значення.
Цінність лідера в тому, що він постійно виходить за рамки свого контуру досвіду. Це одна з його цінностей. А також готовність до нового, готовність до новизни, постійно ввалюватися в щось нове. Я зараз звертаюся до тих, хто у своїй роботі керується тим, що в нього величезний досвід: «Так, у мене такий досвід у бізнесі, я вже 15 років на ринку! Чого мені вчитися? Я вже все знаю. У мене все непогано виходить, є деякі моменти, в яких треба для себе там розібратися трохи краще, дізнатися, як там молоді зараз це все роблять, але є ж досвід».
Спиратися на досвід — це здорово, насправді, це круто. Але цим не можна себе обмежувати. Досвід, це результати, які ми з вами отримали в минулому і на ці результати продовжуємо спиратися в сьогоденні. Це здорово тоді, коли цей досвід функціональний. Коли він дає змогу не знаходити якусь нову інформацію.
У чому пастка досвіду?
Він залишає вас там, де ви були до розв’язання цієї проблеми, розв’язання цієї ситуації, тому що ви не ростете за рахунок набуття нового досвіду. Ви не виходите за рамки свого досвіду. У вас є цей контур досвіду — це коло. Точка в колі — це ви.
Проблема, яку вам потрібно розв’язати, мета, яку вам потрібно досягти, — вона перебуває за межами вашого контуру досвіду, за межами цього кола. Для того щоб її розв’язати, хоча б наблизитися до цього розв’язання, вам потрібно вийти за контур цього досвіду. Про це говорив Ейнштейн свого часу. Він сказав, що «проблема не може бути вирішена на тому рівні, на якому вона виникла». Тому необхідно постійно виходити за рамки свого досвіду.
А Андреа тут, навпаки, шукає спосіб, як вхопитися за щось старе. Міранда її тягне в нове, а вона вмикає задню і тягне в старе. У цьому і проявляється самосаботаж співробітника в цьому випадку. Причому, їй навіть нема на що там спертися. У неї там і досвіду ніякого немає.
Багато хто з нас, насправді, давайте зізнаємося чесно, просто збирачі інформації. Ми такі жорсткі диски, що ходять. Ми цю інформацію збираємо, ми її копіюємо на жорсткий диск у голові, складуємо її в пам’яті, сподіваючись на те, що колись вона стане нам у пригоді. Краще цю інформацію миттєво підкріплювати діями і забувати її. Якщо ви її не забуваєте, якщо не звільняєте свій контур досвіду, то новим знанням, новій інформації нікуди в вас влізти.
Часто спостерігаю таку ситуацію, і ви теж із цим, напевно, стикалися, коли людина каже: «Ой, так багато інформації, ой, не встигаю перетравити, так багато в голові каша, неможливо розкласти по поличках. І те цікаво, і те…». Це відбувається, бо чаша розуму не звільняється. Тому нова інформація, нові знання туди фізично не можуть ніяк потрапити. Тому що кожен із нас оперує певною кількістю центру уваги. І коли в цей центр уваги додається якась нова інформація, природно, потрібно якісь із попередніх центрів уваги викинути.
Тобто, те, що ми думали, над чим ми міркували, чим ми займалися — від чогось треба відмовитися.
Більшість із нас до цього не готові. У цьому теж проявляється теж самосаботаж. Опір новій інформації. Людина не викидає свій старий досвід. Який заважає новій інформації потрапити в її розум. Розум забитий під зав’язку, під горлечко старим досвідом. Треба старий досвід забути, він і так від вас нікуди не дінеться. Те, що у вас у досвіді, воно вже в тілі прожите. Воно в навичках уже закріпилося. Ось буквально у фізиці вже закріпилося, у фізіології. Не варто його постійно тримати в голові.
Треба намагатися оновлюватися, оновлюватися, оновлюватися, щоб відбувалося народження «Я». Андреа не здатна на це. Вона здатна тільки перебуваючи з сильним лідером, коли цей лідер уже починає її «няньчити». Якби вона перебувала постійно поруч із Мірандою, то не вчинила б так, як вона вчинила, не злилася б, не зрадила свій Проєкт, Призначення…