Пам’ятка спікера
— Усе, що ти скажеш, може бути використано проти тебе
— Питання не в тому, що ти хочеш розповісти, а в тому, що слухач готовий, може і хоче почути
— Не можна насилувати інформацією і в 20 хвилин вписувати свої 20 років досвіду
— Запитання, поставлене спікеру — це не тема для книги. Це конкретне запитання, яке вимагає конкретної відповіді, а не твір на вільну тему
— Паузи потрібні і спікеру, і слухачеві
— Таймінг треба поважати в ім’я себе, організаторів і взагалі це повага до інших
— Самопредставлення має вкладатися у 2 хвилини (краще одну). Решту розповісте по ходу кейсів
— Усім завжди все зрозуміло. Тільки ти ніколи не дізнаєшся що саме і з якого боку
— Якщо під час розповіді треба пояснити, що саме ви маєте на увазі, то треба відразу говорити, що ви маєте на увазі
— Рекомендація «дивись над головами», під час роботи з аудиторією, придумана конкурентами, щоб ваш виступ точно не зайшов
— При використанні проф термінів, якщо ви не перед колегами, потрібно давати пояснення
— Цитати й афоризми — це приправа для страви. Мало хто вміє готувати добре без
— Майте в «кишені» 5-6 рекомендацій про:
* що почитати
* що послухати
* кого подивитися
— Перевірте на наголос усі слова, особливо пов’язані з вашим профілем і темою
— Говорити про те, що ви хвилюєтеся можна якщо:
— вас несподівано покликали або номінували
— вам до 12 років
— ви у стоматолога
— Відповіді «я не знаю» і «мені треба уточнити» абсолютно нормальні, якщо це не про примітивне й усім відоме з вашої теми. Якщо не по вашій — то взагалі можна все інше не знати, не пам’ятати або уточнювати
— Спікер не ТВ ведучий, якщо ТВ ведучий не спікер. Залишайтеся собою і профі своєї теми
— Треба знати набагато більше, ніж розповідаєш
— Не кожен приклад зрозумілий і співзвучний з аудиторією. Підбирайте ключі до сердець
— Ніщо так не дратує, як постійне нахвалювання спікером самого себе
— «Я» закінчується на виході на сцену. З цього моменту починаються «ВОНИ». А завдання зробити «МИ»
— Тільки практика, практика, практика