Життя завжди є тільки зараз.
І завжди тільки тут. Якщо його немає тут — його немає ніде. Не якогось абстрактного життя взагалі, а дуже конкретного — мого життя. Це найпростіша і найскладніша істина. І для розуміння, і для проживання. У ній уся психологія і філософія, уся проза і поезія нашого буття. Буття собою.
Я — тільки тут і тільки зараз.
Я ніколи нікуди не йшов(ла) і нікуди не зникав(ла). Тому мені не треба себе десь шукати. Але все ж таки я не усвідомлюю це «тут і зараз» у тій повноті, про яку говорять мудреці й містики всіх часів. Воно поруч. Воно в мені. Але я простягаю руку і…
«Тут і зараз» це не час і не місце. Це саме наше життя. І якщо ми відчуваємо її, то ми в собі, з собою, в цій миті, в цьому потоці вічного життя, який поза часом. І тоді: Я Є.
Якщо ж ми не відчуваємо, то … хто винен у цьому?
Ми приходимо в цей світ з порожніми руками і залишаємо його ні з чим. І кажуть, що все, що в нас є це наше життя. Але чи так це? Життя нам дана. І буде віддане назад. Так що ж насправді у нас є?
У нас є вибір.
Право вибору. І тільки.
І на іншому боці — відповідальність за наслідки.
Проста математична рівність.⠀
Здійснюючи правильні вибори, ми з’єднуємо пунктирну лінію божественного задуму нашого проєкту. І тоді виникає те саме «тут і зараз», радісне і наповнене. В іншому випадку …
Неприємний випадок — це теж наш вибір. Така гірка «сироватка правди». А приймати її чи ні — це знову наш вибір.